11 вересня у Луцьку в приміщенні Волинської торгово-промислової палати відбувся круглий стіл «Німецька дуальна освіта та роль торгово-промислових палат в системі професійної освіти».
Захід було проведено в рамках німецько-українського проєкту «Партнерство у сфері професійно-технічної освіти в Україні», що реалізується у Волинській, Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях Освітнім центром баварської економіки (bbw) gGmbH за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ). Луцьке ВПУ будівництва та архітектури та Регіональний професійний коледж м. Володимир стали учасниками проєкту від волинського регіону, де спільно з підприємствами-партнерами СП ТОВ “Модерн-Експо”, ПрАТ “Луцьксантехмонтаж №536”, ТОВ ВП “Електросервіс”, ПрАТ НВК “Мікроклімат”, ТОВ “П’ятидні”, ТОВ “Спеціалізовані Енергетичні Технології” (SETech) та ПП «Авто-люкс» впроваджують елементи дуальної освіти у навчальний процес.
Дуальна освіта у Німеччині – це історія успіху, яку десятиліттями вибудовували бізнес і держава. Підприємства беруть на себе витрати та відповідальність за практичну підготовку, а професійні школи дають теорію. Такий баланс робить випускника конкурентним із першого дня роботи. Представники проєту відзначили особливу місце у цьому процесі німецьких торгово-промислові палат, які є не просто консультативними органами – вони відіграють центральну роль у функціонуванні дуальної освіти. Саме палати відповідають за сертифікацію програм, іспити, контроль якості навчання та зв’язок між роботодавцями та закладами. Це той «клей», який тримає разом складну систему з тисячами підприємств і навчальних центрів. Невипадково саме палати стали головним «фільтром», що гарантує: випускник, який отримав диплом, справді володіє потрібними компетенціями.
Попри основну тематику, зустріч у Луцьку вийшла далеко за рамки формального представлення німецької моделі професійної освіти. Йшлося про наболіле – як українська система профтехосвіти може підлаштуватися під нові економічні обставини і виклики війни.
На думку деяких учасників, професійно-технічні навчальні заклади, які здебільшого орієнтовані виключно на випускників шкіл, часто пропонують підготовку спеціалістів, яких ринок уже не потребує. Зараз ключове завдання – інтегрувати у навчальний процес також і сегмент перекваліфікації дорослого населення. Тисячі людей, які втратили роботу чи змушені змінювати професію, шукають чітких перспектив працевлаштування та стабільної зарплати. І це той запит, на який стара система наразі ще не дає вичерпної відповіді.
Ще одна проблема: при підготовці робітничих професій не надається достатньої уваги м’яким навичкам. Так, скажімо, добре оплачувані спеціальності можуть залишатися вакантними, бо випускники профтехів часто не мають достатніх навичок спілкування. «Буває, що новий працівник – випускник училища уперше стикається з реальними завданнями комунікування з клієнтом вже на роботі», – зазначив один із представників бізнесу.
Натомість цікавим був досвід Регіонального професійного коледжу м.Володимира, учасника німецько-українського проєкту. Не так давно тут було відкрито нову спеціальність – «Майстер з монтажу та обслуговування систем відновлювальної енергетики». Сам цей процес включав три складові – наявність кваліфікованих працівників, придбання необхідного обладнання, і як результат – отримання ліцензії. Реалізувати ідею вдалося завдяки партнерству з бізнесом та участі у німецько-українському партнерському проєкті – саме ці два чинники забезпечили інвестиції для створення сучасної матеріально-технічної бази та організацію виробничого навчання та практики. «Співпраця з партнерами, активна учать роботодавців, які готові вкладатися у кадри – це запорука того, що ми виходимо за межі паперових проєктів і створюємо реальні можливості для якісного навчання», – резюмував представник коледжу.
Але навіть такі ініціативи можуть впиратися у системні проблеми. Так, наприклад, з 2027 року випускники складатимуть іспити не у своїх, а в інших закладах. З одного боку, такий підхід мав би гарантувати об’єктивність. Проте, водночас, тут виникає парадоксальна ситуація, коли учні багатьох училищ не мають досвіду роботи або навіть уявлення про сучасне обладнання, а відтак на зовнішніх іспитах не зможуть продемонструвати навички роботи на такій техніці чи такому інструментарію. Тож першочерговим завданням є забезпечення освітніх закладів сучасним обладнанням. І це має бути завданням держави, а не лише роботодавців. Звісно, сьогодні державна політика передбачає підтримку та створення навчально-практичних центрів. Однак брак коштів не може охопити широке коло освітніх закладів. Тому, без інвестицій у матеріально-технічну базу ситуація може стати критичною.
Під час круглого столу учасники не обмежилися лише конкретними прикладами з професійної освіти, а вийшли на ширший контекст підготовки кадрів. Євроінтеграція, війна та швидкі технологічні зміни ставлять перед українським бізнесом нові виклики й фактично змушують його формувати іншу філософію роботи з людьми. Як зазначили під час дискусії, сьогодні потрібні не просто виконавці, а працівники зі світоглядом – універсальні фахівці, які здатні швидко навчатися, адаптовуватися й мислити ширше, ніж рамки однієї професії. Це означає, що бізнесу доведеться поступово відмовлятися від ручної праці й переходити до інновацій – роботизації, цифрових рішень, застосування штучного інтелекту. Водночас уникнути гострих питань не вдасться: від постійного відтоку робітничих кадрів за кордон до потреби залучати працівників з інших країн та долати бюрократичні перепони їхньої легалізації.
Паралельно піднімалися й інші стратегічні теми. Зокрема, учасники круглого столу звернули увагу на перехід до циркулярної економіки – моделі, яка дедалі більше визначає сучасний розвиток у Європі. Йдеться про відмову від традиційної лінійної логіки «взяти-виробити-використати-викинути» та перехід до замкнених циклів, де ресурси максимально довго залишаються в обігу. Повторне використання, ремонт, відновлення й переробка стають не лише екологічною вимогою, а й джерелом інновацій та конкурентних переваг.
Війна загострила ще одну важливу тему – соціальну відповідальність бізнесу. Учасники круглого столу неодноразово наголошували: саме стійкі, відповідальні компанії зараз формують довіру суспільства й міжнародних партнерів та стають локомотивами нових підходів до підготовки кадрів. Недарма учасниками було окремо згадано 17-ту ціль сталого розвитку – Партнерство, адже без трикутника «держава-бізнес-освіта» марно чекати швидких якісних зрушень у професійній підготовці. Таке партнерство відкриває можливість для більшого залучення роботодавців до освітніх процесів, а також для створення нових моделей співпраці між навчальними закладами, владою та приватним сектором у підготовці кадрів.
На завершення було зауважено, що, попри воєнні виклики, Волинь уже демонструє позитивні результати: залучає інвестиції, відновлює експорт і водночас формує нове розуміння конкурентоспроможності. Європейські партнери цінують не лише економічні показники, а й світоглядні аспекти розвитку. Тож сучасному ринку потрібен і кваліфікований робітник, здатний чітко виконувати завдання, і працівник із ширшим світоглядом. Ці ідеї знайшли своє відображення у регіональному стратегічному документі «Стратегія до 2027 року», де особливий акцент зроблено на розвиток людського капіталу та трансформаційні процеси в економіці
То ж головна думка круглого столу у Волинській ТПП – це те, що дуальна освіта не зведеться до копіювання німецької моделі. Україна має свою систему, свої виклики й реалії. Але без того, щоб бізнес узяв активнішу участь у формуванні кадрів, а держава – у створенні бази та правил гри, жодні реформи не працюватимуть
Матеріал підготував
Юрій Бондар